наговорити
Смотреть что такое "наговорити" в других словарях:
наговорити — НАГОВОР|ИТИ (2*), Ю, ИТЬ гл. 1. Обвинить. Образн.: вода же да Пилата наговорить, ˫ако, приимъ водѹ и ѹмывъсѧ ˫ако невиноватыи. невiноватаго и праведнаго бивъ распѧтъ. (κατηγоρήσῃ) ГА XIII–XIV, 139б. 2. Наговорить на кого л., опорочить кого л.: си … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
наговорити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
напштикати — наговорити [I] «Напштикати» під ніс (дати щигля): «А що, напштикав тобі під ніс твій Іван? (87) пояснено: «напштикати наговорити» (429). Цей зворот запозичений з польської мови, в якій psztykać давати щигля (пор. psztyk, psztyczek щиголь). У… … Толковый украинский словарь
Наговорить — Наговорить. Отталкивание омонимов, вытеснение старославянских или южнославянских выражений при наличии русских омонимов явления, характерные для процесса смешения и взаимопроникновения русской и южнославянской стихий на протяжении всех пяти… … История слов
наказати — I див. наказувати. II ажу/, а/жеш, док., перех. 1) Говорячи, повідомити, висловити багато чого небудь; наговорити. 2) розм. Звести наклеп або просто наговорити неправди, обманути … Український тлумачний словник
зарапортуватися — у/юся, у/єшся, док., розм. Розказуючи щось, заплутатися і наговорити зайвого, що не стосується справи … Український тлумачний словник
набазікати — аю, аєш, док., перех., розм. Наговорити багато чогось безглуздого, нісенітного … Український тлумачний словник
наверещати — щу/, щи/ш, док., перех., розм. Наговорити, накричати чого небудь верескливим голосом. || перех. Співаючи або розмовляючи верескливим голосом, негативно вплинути на що небудь … Український тлумачний словник
наверзти — зу/, зе/ш, док., перех., фам. Наговорити багато нісенітниць, дурниць … Український тлумачний словник
нагаласувати — у/ю, у/єш, док., розм. Галасливо, безладно наговорити чого небудь … Український тлумачний словник
